Народний одяг Борщівщини надзвичайно самобутній. Особливо неповторні і оригінальні святкові жіночі сорочки ХІХ - початку ХХ ст. Під впливом історичних, соціально-економічних, культурно-побутових, природніх умов, виду занять, взаємозвязків з населенням сусідніх регіонів склалися локальні варіанти жіночих сорочок. Цей вид одягу в недалекому минулому був своєрідним індикатором етнічного, соціального, вікового стану та естетичних уподобань їх носіїв. Матеріал, з якого виготовляється одяг, є одним із компонентів, який визначає конструктивний характер того чи іншого виду. Від морфологічних ознак тканини залежить специфіка оздоблення вбрання. Основною тканиною, з якої шили жіночі сорочки у Борщівському районі в ХІХ - першій чверті ХХ ст., було домоткане полотно, переважно конопляне. За словами відомої дослідниці української народної тканини С. Сидорович, південно-східні райони Тернопільщини давали найкращі сорти конопляного прядива. Проте святкові сорочки жінки прагнули шити з тоншого та білішого лляного полотна. У першій чверті ХХ ст. у вжиток селян Подільського Придністров'я почало входити полотно з мішаного прядива. Наприклад комбінували куповані бавовняні нитки з домотканими лляними чи конопляними. Так, у селі Устя Борщівського району у 1920-х роках виготовляли так зване "пряжкове" полотно, в основі якого були конопляні, а в поробку - бавовняні нитки. Як новітнє явище у цей же період можна відзначити сорочки, пошиті з тонких фабричних тканин (міткалю або перкалю). Це були поодинокі випадки і здебільшого у північних селах району. Для порівняння скажемо, що у північних та центральних районах Тернопільської області ще і останній чверті ХІХ ст. пошиття сорочок з фабричного полотна було явищем досить поширеним.

Характеристика крою того чи іншого виду народного вбрання є важливим фактором при з'ясуванні його місцевих конструктивних та декоративних особливостей. У Борщівському районі в минулому були поширені кілька традиційних для українського костюму типів жіночих сорочок.

Перший тип. Сорочки без плечових швів, з відкритим нагрудним розрізом без застібки, виріз горловини підрублений під мережку в один прутик ("циркове збирання"), або обшитий облямівкою. Рукави до стану пришиті перпендикулярно, внизу прямі або призібрані під облямівку. Це так звані тунікоподібні сорочки - найдавніший тип української сорочки. Аналіз музейних збірок та польових матеріалів дозволяє зробити висновок, що в період ХІХ - поч. ХХ ст. такий тип жіночої сорочки на Борщівщині був буденний. Приблизно із 1940-х років у сусідніх із Заліщицьким районом селах, а пізніше і у південних, з'являються тунікоподібні святкові сорочки ("хлоп'янки"). Буденні сорочки були додільними, пошиті з суцільного шматка полотна, перетягнутого по лінії плечей, святкові здебільшого шилися до підточки, для якої використовувалося полотно нижчої якості.

Другий тип. Сорочки з плечовими вставками (уставками), пришитими по пітканю (ширина уставки - 16 см, довжина - 18 см), з глибоким пазушним розрізом без застібки ( довжина розрізу до 25 см), виріз горловини призібраний і закріплений вишивкою по "брижах" або облямівкою із тканини. Рукави пришиті перпендикулярно до стаеу і внизу зібрані під облямівку, або закріплені вишитою смужкою в 1-2 см. Станок у таких сорочках шився до підточки, яка швидше бруднилась і при потребі прання могла бути відпорена. В минулому такий тип сорочки побутував на Борщівщині як буденний, так і святковий. Різниця полягала у характері оздоблення.

Третій тип. Сорочки з уставками, пришитими по основі тканини, з відкритим пазушним розрізом без застібки, з призібраним і закріпленим вишивкою "обметицею" вирізом горловини (висота вишивки 1,5 см). Уставки неширокі (15 см), але відзначаються значною довжиною (25 см). Рукави внизу обов'язково призібрані і закріплені вишивкою. Переважно такі сорочки шилися до підточки. Цей тип сорочки виявлений лише як святковий. Для порівняння відзначимо, що в окремих районах Східного Поділля та в інших регіонах також побутували сорочки з уставками, пришитими по основі тканини, але в дещо іншому варіанті. Уставки в них коротші і цільнокроєні з рукавами. Борщівські сорочки такого типу унікальні. Застосування видовжених та завужених уставок, пришитих по основі, спонукало до особливо статечної манери поведінки. У комплексі з туго приталеною обгорткою ці  сорочки надавали жінкам додаткової стрункості.

Людмила Булгакова. Деякі аспекти дослідження жіночих сорочок Борщівщини ХІХ - початку ХХ ст.